Життя християнина з моменту Хрещення має бути сповнене чеснот, їх стяжанням, ― це головна думка першого читання: апостол Павло, пишучи до Ефесян, повчає їх про головні чесноти.
Кожен із нас у момент Таїнства Миропомазання отримав дари Святого Духа, щоб приносити їхні плоди, провадячи праведне і чеснотливе життя, а цей “плід світла є в усьому, що добре, що справедливе та правдиве” (Еф 5,9). Апостол заохочує “шукати пильно того, що Господеві подобається” і “не брати участи в безплідних ділах темряви” (Еф 5,10-11).
Тільки чесноти, які здобудемо за життя, підуть з нами поза гріб, більше нічого – каже Золотоустий проповідник. Тому маємо використовувати час, бо дні лихі (Еф 5,16).
Коли людина забуває про Бога, то тим самим забуває про всі вічні блага: чесноти, добрі діла і т.д. і про це застерігає нас Ісус Христос у сьогоднішній Євангелії, розповідаючи про дочасні блага на прикладі одного багача, в якого земля вродила гарно. Цей нещасний, замість того, щоб здобувати чесноти і багатіти таким чином в Бога – збагачував своє “я”, тобто себе самого. В результаті для нього такий спосіб поступання став трагедією: багатство засліпило бідолаху повністю, залишивши обдертим із усіх чеснот, а Бог забрав його душу (Лк 12,20): страшний кінець…
“Страшно впасти в руки Бога живого!” (Євр 10,31), “Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!” (Лк 18,24) – ці слова Писання є немов би епітафією, яку можна було б викарбувати на гробі цього багача.
І підсумовуючи цю притчу Христос каже: “Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість багатіти в Бога” (Лк 12,21). Ця пагубна пристрасть багатьох губить – згадайте притчу про багача і Лазаря, про багатого юнака, апостола Юду Іскаріотського…
Але не тільки багатство приводить до такого нещасного кінця, але на загал нечисте, грішне життя. Пристрасть засліплює і людина ходить у темряві, не розуміючи дуже часто що коїть зло і “бере участь у безплідних ділах темряви” (Еф 5,11).
Яким же чином можна багатіти в Бога?
Про це сказали ми на початку цієї проповіді: жити чеснотливим життям.
Тож пам’ятаймо: на “ласку Господа нашого Ісуса Христа, що задля нас став бідним, бувши багатим, щоб ми його вбожеством розбагатіли” (2Кор 8,9) і дочасні блага, цю мамону неправи (Лк 16,9), збираймо не для себе, але хай вона для нас буде засобом, щоб нас прийняли в намети вічні. Амінь.
